Ярмарок марнот і марнославства на комерційній основі

Об этом сообщает nashreporter.in.ua со ссылкой на СМИ.

Мені не подобається, що Facebook перетворився на дошку пошани в районній раді.

Мені не подобається, що кількахвилинне знайомство вже є офіційним приводом подачі заявки у друзі. Що відмова є офіційним приводом для образи, десь на рівні відмови у візі.

Що зник елемент креативу, продуктивної дискусії, справді культових срачів, легенького хуліганства. Що треба тепер удесятеро більше разів фільтрувати, що пишеш і публікуєш.

Що кожен твій допис неодмінно буде використаний проти тебе.

Що більше не можна писати те, що хочеш сказати – бо це видаватиметься здебільшого неадекватним.

Що люди мислять про нас своїми обмеженими стереотипами, базованими на одним оком побаченими ними дописами тут. Тішить хіба що те, що це взаємно.

Тішить також те, що в довгих постах іще можна щось важливе написати – довгі дописи ніхто не читає.

Із фейсбуку зникла щирість.

За типами повідомлень, дописи поділяють на information і meformation. Перші несуть якусь інформацію, часом цікаву чи корисну. Другі – інформація про автора: від "япоїв" до "яздобув". І для здорової атмосфери має бути якийсь баланс, але ні.

Facebook може хоч уже переназватися на Vanity Fair – бо тут якийсь суцільний ярмарок марнот і марнославства, гонору й пихи. На комерційній основі. Уподобувати дописи – це не лише новий подружній обов’язок. Це вже суспільний примус, коли лайкаєш щось, бо мусиш. Чого не написав, ти, невдячний? Коли пишеш щось, бо мусиш.

Причини – тотальність. Нова цифрова тоталітарність. Офіційність. Масовість.

Цікаво спостерігати, як це розвивається. Коли звідкілясь зникає свобода – зазвичай зникає й інтерес.

Що нас тут досі тримає? Те саме, що робить це середовище нестерпним – люди. Тепер це цифрова площа, але більше не доброзичлива та творча, як Майдан у перші дні.

Це вже коли все минуло, й туди повалили туристи, які замість допомагати, підтримувати інших, створювати щось нове – просто курять, пошлять, пиляють селфі.

Хоча, може, він свою місію виконав – з’єднав нас усіх, та й годі з нього щось узагалі вимагати. Але ми вже не вільні бути поза ним. І вільними бути в ньому тепер теж невільно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Олена ПАВЛОВА



Джерело статті: “http://uainfo.org/blognews/1547032111-yarmarok-marnot-i-marnoslavstva-na-komertsiyniy-osnovi.html”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя